|
26 квітня — чорна
дата України
Інформаційна хвилинка
Як
і нинішнього, того квітневого дня понад 20 років тому смарагдовими бруньками на
деревах, соковитою зеленню трав і квітів, радісним і веселим щебетанням птахів
в Україну прийшла справжня весна-красуня. В українців жевріли нові надії і
сподівання — невдовзі тепле літо, приємні дозвілля, відпочинок. і раптом… Як у
незабутньому 1941-му, обірвалося мирне, спокійне життя.
Чорнобильська
трагедія належить до тих подій, справжнє значення яких для нашої нації й для
людства ми, можливо, ще тільки починаємо осягати, адже 20 років — занадто
короткий строк, аби суспільство хоча б «у першому наближенні» усвідомило, як
змінила ця катастрофа наше життя.
Чорнобиль
воістину раз і назавжди розділив наше життя і життя цілого людства на «до» і
«після». Неймовірна кількість політичних, фінансових, суто технологічних і,
головне, духовних, гуманітарних проблем постала перед Україною. Тут і доля
сотень й сотень тисяч переселенців Зони, й вплив найзнаменитішої Зони на свідомість
людей, і спроможність чиновників різного рівня належним чином виконувати свої
обов'язки. А тим часом, Чорнобиль — і це страшно — здебільшого згадується у
«круглі» річниці (10, 15, 20 років), наче перед нами — не катастрофа
планетарного масштабу.
Чорнобиль
Чорнобиль - тінь, блукаюча вночі,
Що ходить під дворами до світання.
О Господи, мовчи, мовчи, мовчи...
Вшануймо біль хвилиною мовчання.
Чорнобиль - недобиті кришталі,
Напівзруйновані дитячі мрії.
Чорнобиль - пляма горя на землі,
Майбутнє без довіри і надії.
Розбила чорна блискавка кришталь.
Його не розмести! I не хапайте мітли.
Повірте, тих, що відцвіли, не жаль,
Жаль тих, котрі не встигли...Не розквітли.
Троянда ще не встигла розпуститись...
Їй смерть не передбачила весна...
В напівпустому слові "помилитись"
Схоронені , мов в склепі, імена.
Зламали квітку на початку цвіту ,
Засипали землею попелище,
Але реальність нікуди подіти -
Вона здіймається все вище й вище.
Над річкою здіймається зоря,
Троянда, як гординя, кличе сонце.
Хтось скорює і гори, і моря,
А хтось згасає, дивлячись в віконце.
Зосталася трояндочка одна...
Навколо – лиш каміння, ні билини.
Ми віримо, ще не одна весна
Сплете вінок для рідної Вкраїни
Аннусова Любов
| 
