7 січня
Різдво Христове
Інформаційна хвилинка
7
сiчня — одне з найбiльших християнських свят — Рiздво Христове. Це свято
радостi i єднання людських душ. У цей день всi ми нiби заново народжуємося,
залишаючи всi образи, сварки у минулому. Це свято покликане об’єднати нас усiх,
вiдродити та зробити трiшечки кращими.
Народився
Iсус Христос уночi в убогiй печерi-вертепi за мiстом Вiфлеємом. Божа Мати, дiва
Марiя, сповила його й поклала до ясел iз сiном. Коли пастухи, дiзнавшись вiд
Ангела Господнього про народження Спасителя, знайшли у вертепi немовля у яслах,
то над ним сяяла велика зiрка. А ще ранiше нашi пращури вiдзначали народження
Сонця, в яке вони щиро вiрували.
Увечерi
напередоднi Рiздва в кожнiй оселi готували 12 пiсних страв, серед яких обов’язково
мала бути кутя. Оселю святково прибирали. Бiля покуття чи на столi ставили й
дiдуха — солом’яного снопа або спецiально виплетеного вiнка з колосся.
А
коли на небосхилi з’являлася перша надвечiрня зiрка, уся родина сiдала за
багатий стiл. Вiн справдi був багатим — аж дванадцять рiзноманiтних страв. Тому
в народi цей вечiр називали Свят-вечором, Багатим вечором, Багатою кутею, чи
Вiлiєю. Починали й закiнчували вечеряти кутею та узваром.
Пiсля
цього мати готувала пироги, якi дiти мали однести дiдусям i бабусям, а також
хрещеним. Вiд хати до хати починали ходити хлопчачi колядницькi ватаги.
Колядники вiстять нам тайну рiздва свiту i Господа, славлять народження Бога.
Ватага колядникiв обирає собi Звiздаря (той, хто носить Зiрку та веде
переговори з господарями) i Мiхоношу (той, хто збирає дарунки до торби). У
деяких колядникiв є дзвоники, деякi мають музичнi iнструменти, а всi разом вони
спiвають колядки. Колядки — це величальнi пiснi для усiєї родини та кожного її
члена, прохання для них щасливої долi, добробуту й усiляких гараздiв.
М. Хоросницька
Святвечір
Дiти з-за порога,
Дiти з-за одвiрка
Дивляться на небо,
Чи не сходить зiрка.
Блисне перша зiрка
Сяйвом променистим
Мати всiх запросить
До вечерi сiсти.
Виглянь, виглянь, зiрко,
Ми тебе чекаєм
Вечеряти з нами
За старим звичаєм.
|