|
Вербна неділя
Інформаційна хвилинка
Зранку
на богослужіння обов'язково сходилися старі й малі, бо «гріх не піти до церкви,
як святять вербу». Коли закінчувалася відправа і священик окропляв гілля
свяченою водою, то діти — одне поперед одного — намагалися якнайшвидше дістати
вербу і тут же проковтнути кілька «котиків» — «щоб горло не боліло». Дівчата і
хлопці жартома билися свяченою вербою коло церкви і дорогою додому,
примовляючи:Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як
земля!Повернувшись із церкви, господарі відразу ж садовили на городі або в полі
по кілька гілок свяченої верби — «щоб росло Богові на славу, а нам, людям, на
вжиток». Решту верби заносили до хати, аби поставити на покуті під святими
образами. Тих, хто проспав заутреню, били свяченою вербою, приказуючи:
Не я б'ю — верба б'є,
За тиждень Великдень,
Недалечко червоне яєчко!
Спаси і сохрани, Матір Божа,
Під своїм покровом.
Вважалося,
що свячена верба має магічну силу. Коли вперше навесні виганяли худобу на
пасовисько, то поганяли тільки цією вербою — «щоб нічого злого не чіплялося до
худоби». Під час граду на подвір'я викидали гілля свяченої верби — «щоб град
зупинився».Вербу використовували не лише як оберіг, а й як ліки. Товчене
вербове листя прикладали до ран, а горшку, настояну на цьому листі, пили при
шлункових захворюваннях. Відваром свяченої верби змочували голову, лікуючись
від головного болю. Вербу клали у воду, як купали хвору дитину. Гілочку верби
спалювали й обкурювали нею від пропасниці.
http://myklass.com.ua/
| 
