Державні та народні символи України
Мета: продовжувати вивчення державних символів України, культурної спадщини
рідного краю. Формувати пізнавальні інтереси учнів. Розвивати почуття
патріотизму, національної гідності. Виховувати повагу до державної символіки
України, почуття любові до своєї землі.
Обладнання
1. Державний прапор
України.
2. Магнітофонний
запис «Гімн України».
3. Загадки,
прислів'я.
4. Куточок
«Державні символи України».
5. Пісні.
6. Вірші.
7. Український
одяг.
8. Легенди.
9. Народні ігри.
10. Паперові
квіти-шапочки.
11. Написи,
вислови.
12. Гілочки калини,
верби.
Учень. Буває, часом сліпну від
краси.
Спинюсь,
не тямлю, що воно за диво, -
Оці
степи, це небо, ці ліси.
Усе
так гарно, чисто, незрадливо,
Усе,
як є — дорога, явори,
Всі.
Усе — моє, все зветься — Україна
Учень. Святою для кожної людини
є земля і вона зробила перший крок, вимовила перше слово, почула мамину
пісню-колисанку, а потім народну пісню, пішла стежиною до школи. Ці почуття
вічні.
Учениця. Над блакиттю весни, над
широким задивленим світом
Промовляєм
твоє, Батьківщино, завітне ім'я,
Бо
твоя доброта у дорозі нам сонячно світить,
Наші
дні зігріва правда горда і щира твоя.
Учень. 1991 рік був особливим
для нашого народу. Ми розпочали будівництво своєї нової держави, незалежної
України.
Учениця. Кожна держава має свої
символи. У ст. 20 І розділу Конституції записано «Державними символами України
є державний прапор України, державний герб України і державний Гімн України».
Розповідь
учня біля стенду з зображенням герба.
Учень. Герб — золотий тризуб на
блакитному тлі. Чому саме тризуб вважають гербом України Мабуть тому, що число
три завжди вважають казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність
життя. Це батько – мати – дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов.
Учень. Прапор (демонструють). Національний прапор
України — синьо-жовтий. Він має досить давнє походження. Ще під час визвольної
війни під проводом Б.Хмельницького синя і жовта барви найчастіше трапляються в
козацькому одязі. Жовто-сині прапори використовували українські січові
стрільці.
Звучить
пісня «Гей ви, хлопці січовії».
Учениця. 22 березня 1918 року
Центральна Рада в Києві ухвалила Закон про державний прапор Української
народної республіки, який був жовто-блакитним.
Учень. Чому саме ці кольори є
основою прапору
Учениця. Жовтий колір — це колір
пшеничного поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі.
Жовтий колір — це ще й колір жовто-гарячого сонця, без лагідних променів якого
не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.
Учень. Синій колір — це колір
ясного, чистого, мирного неба. А невже без живлющої матері-води визрів би,
заколосився б хліб От вам і ще один бла-китний колір — колір цариці-води.
Учениця. Наш стяг — пшениця у
степах
Під
голубим склепінням неба.
Учень. Слово гімн — грецького
походження (дослівний переклад — похвальна пісня) — урочиста пісня, прийнята як
символ державної, національної єдності.
Учениця. Слова національного
Гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX століття відомий
український поет Павло Чубинський. Музику написав західноукраїнський композитор
Михайло Вербицький.
Звучить
Гімн (слухання фрагмента).
Учень. Гімн записано українською
мовою, бо крім державних символів кожна країна має державну мову. Державною
мовою в Україні є українська мова.
Учениця. Мова, наша мова.
Мова
кольорова,
В
ній гроза травнева
Й
тиша вечорова.
Учень.
Мова,
наша мова,
Літ
минулих повість,
Вічна
юна мудрість,
Сива
наша совість.
Учениця.
Я
без тебе, мово,—
Без
зерна полова,
Соняшник
без сонця,
Без
птахів діброва.
Учень.
Як
вогонь у серці,
Я
несу в майбутнє
Невгасиму
мову,
Слово
незабутнє.
Учениця. Крім державних
символів, Україна має ще й народні, поетичні символи.
Мамина пісня,
батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, сорочка, калина біля
вікна, барвінок, чорнобривці, мальви, — все це наші символи.
Учень. Рідна хата! Вона завжди
буде символом добра і надії. Людина не має права бути безбатченком, завжди
повинна пам'ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.
Учні виконують
пісню «Хата моя, біла хата».
Сценка «Господар і господиня».
Господиня. Яка гарна пісня.
Запрошую зайти до нас у хату. На Україні гостей завжди зустрічають
хлібом-сіллю. Прийміть цей хліб-сіль.
Дівчата. Дякуємо. Ой, як хороше
у вас, затишно! А які гарні рушники у вашій хаті. А хто ж вишивав їх
Господиня. Я сама. Кожна дівчина
заздалегідь готує рушники для свого подальшого подружнього життя. Рушники — це
своєрідна візитка, обличчя оселі, а відтак і господині.
1-а дівчина. Мені мама
розповідала, що без рушника не відбувалася жодна важлива подія в сім'ї. Родини
і хрестини, заручини і весілля, проводи в дорогу та зустріч бажаних гостей,
навіть труну спускали в могилу на рушниках.
2-а дівчина. А у нас дома теж є
такий рушничок, він висить біля порога на кілочку, ним ми витираємо посуд,
руки. З ним, чистеньким, біленьким, ходить мама доїти корову.
3-я дівчина. А в нас таким
рушничком накриває бабуся діжу з тістом, спечені паляниці.
4-а дівчина. У моєї бабусі хата
прикрашена отакими гарно вишитими рушниками.
5-а дівчина. А мене бабуся
завжди вчить тримай хаточку, як у віночку, і рушник на кілочку. І ще хата без
рушників, як родина без дітей.
Учні
виконують «Пісню про рушник».
Дівчата. Ми бачимо, і калиною у
вас хата прикрашена.
Господар. Майже у всіх народів є
улюблені рослини-символи. У канадців, наприклад, клен, у росіян — берізка, а в
нас — верба, тополя, калина.
Господиня. Правду каже
українське прислів'я «Без верби, тополі і калини — нема України». З
давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.
Дівчина. Я знаю одну з таких
легенд.
Жила
собі дівчина Калинка. Дуже вона любила квіти, багато було їх у Калинки. Якось
навесні пішла Калинка до лісу. Дорога була довгою, а обабіч ані ку¬щика, ні
деревця. Викопала в гущавині лісу тонесеньке стебельце і посадила край шляху,
від своєї хати носила з криниці воду і поливала. Виросло стебельце великим
кущем.
Ішов якось
подорожній. Сів під кущем перепочити і сказав «спасибі» тим роботящим рукам,
які цей кущ посадили, і тому доброму серцю, яке його викохало.
Раптом — гульк —
враз кущ укрився ніжним білим цвітом. А далі обсипався цвіт, а замість нього
ягоди червоні, як намистинки, виблискують, а в кожній ягідці заховано зернятко,
схоже на маленьке серце. Прийшла Калинка до свого улюбленця і здивувалася.
Звідки такі зернятка А кущ нахиляється до неї і шепоче «Це на згадку про твоє
добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім'я, Калинко».
Відтоді всі так і
називають той кущ, рослину — калиною.
1-а дівчина. Люди України з
давніх-давен шанували цю рослину. Не було хати, біля якої б не пишалася червона
калина. У народній медицині не було кращих ліків від застуди, ніж калиновий
чай. Свіжі ягоди з медом та водою вживали від кашлю.
2-а дівчина. Тому так дбайливо
охороняли і доглядали у народі калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою.
3-я дівчина. А можна я загадаю
дітям загадку Загадки.
1. Стоїть дід над
водою з білою бородою, тільки
сонечко пригріє,
борода почервоніє.
2. У вінку
зеленолистім, у червоному намисті видивляється у воду на свою хорошу вроду.
4-а дівчина. У прислів'ях і
приказках калину використовують в основному як символ дівочої краси
1. Пишна та красна,
мов червона калина.
2. Щоки червоні, як
кетяги калинові.
3. Гарна, як
калина.
4. Стоїть у дворі
дівонька, як над ставом червона калинонька.
5-а дівчина. А я знаю таку
приказку «Цвіте, як калина в лузі».
Господиня. А я знаю таке
прислів'я«Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте».
Господар. Існувало цікаве
повір'я якщо зробити з калинового дерева сопілку, то неодмінно в сім'ї
з'явиться продовжувач роду — син. І тоді сопілка співатиме йому колискових
пісень.
Господиня. А я пам'ятаю вірш Т.Г.Шевченка
Тече
вода з-під явора,
Яром
на долину.
Пишається
над водою
Червона
калина.
Дівчата,
а заспіваймо пісню про калину!
Звучить
пісня «На калині».
Господар. Ось верба (демонструє
гілочки верби). У приказках висвітлюється здатність верби визначати воду на
землі.
1-а дівчина. Де верба, там вода.
2-а дівчина. Де срібліє вербиця,
там здорова водиця.
3-я дівчина. Там криниця, де
вербиця.
4-а дівчина. Зігнувся, як верба
над водою.
5-а дівчина. Де не повернешся —
золоті верби ростуть.
1-ша дівчина. У вербну неділю її
гілочки святили і вони набували магічних лікувальних а Коли вперше виганяли
худобу надітне пасовище, обов'язково вдаряли свяченою вербою, щоб уберегти від
всіляких напастей.
Дівчата. Ми помітили, що біля
хати вашої ростуть різні дерева.
Господар. Дерево, як і людина,
завжди було часточкою природи. Тому людина шанувала дерева.
1-а дівчина. Ось тополя. її
садили у непомітному місці. Вона була ліками від малого зросту і незграбної
постави.
2-а дівчина. У народних піснях
із тополею порівнюють красиву струнку дівчину або заміжню жінку.
3-я дівчина. В народі кажуть
високий, як тополя, гнучка, як тополя, струнка, як тополя.
Господиня. Діти, погляньте на ці
квіти.
Входять діти з квітами.
Учениця. Я — ромашка. Приношу не
тільки здоров'я, а й добро і ніжність.
Учень. А в мене квіти ніжно-синього
кольору, ніби очі дівчини. Волошки вплітають у віночок як символ краси,
здоров'я і сили.
Учениця. А я мальва… Висока,
струнка, давній символ домашнього затишку, родинної злагоди, батьківської хати.
Учень. А погляньте на ці квіти.
Зразу відчуваєш материнську ласку і любов. Вони оспівані в піснях.
Звучить пісня «Чорнобривці».
Учениця. Діти, відгадайте, про яку квітку
ця загадка
Цвіте синьо, лист
зелений, квітник прикрашає, хоч мороз усе побив, його не займає.
Учень. Барвінок — з вічнозеленим
листям і небесно-голубого кольору квітками. Він супроводжує людину від колиски
до могили. У відварі барвінку купали немовлят, щоб росли здоровими і щасливими.
Він ріс біля криниці, щоб вода була чистою і цілющою. Барвінок ми зустрічаємо
на цвинтарі, бо він є символом вічної пам'яті.
Учень. А мені сподобався вірш
про барвінок
З
калиною твій переплівся шлях,
З
калиною твій цвіт блакитний виник.
Немов
калина — дівчина в піснях,
І
хлопець у піснях, немов барвінок.
На
рідну землю дивним сплетом ліг.
Барвінку
наш, барвіночку хрещатий,
Ти
сплетом ліг, як плетиво доріг.
Єдиний,
як Дніпро і як Хрещатик.
Учениця. Є ще багато
квітів-символів, оберегів нашого життя — рута, м'ята, півонія, любисток,
безсмертник. Усі вони лікують, прикрашають, оберігають від зла. Ми повинні
вчитися у своїх предків цінувати природу, адже ми теж є частинкою цієї природи,
яка нас оточує. Ми повинні шанувати, знати свої традиції, державні і
національні символи.
Література.
1. Конституція
України.
2. Про вивчення
Конституції України. Методичні рекомендації.
3. Про вивчення
державних символів України. Методичні рекомендації.
4. Андрій
Кондратюк. З вишневого саду. Науково-художні оповідання.
5. Леонід Павленко.
Квіт папороті. Легенди.— К. Веселка, 1990.
6. М.Ратушний. Зелений розмай.— К. Веселка, 1978. | 
