Краса і багатство
рідної мови
Ой, яка
чудова українська мова!
Де
береться все це, звідкіля і як
О. Підсуха
Рідна
мова — це мова нації, мова предків, яка пов'язує людину з її народом, водна —
найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших
слов'янських мов. Вона ніби ллється струмочком і звеселяє душу. А іноземці,
побувавши в Україні, відзначають її ніжність, витонченість і милозвучність. І
це, мабуть, справді так, бо за мелодійністю вона посідає друге місце у світі.
Як
душевно і красиво звучать українською мовою слова нашого поета Т.Г.Шевченка:
Зоре моя вечірняя, зійди над горою
Поговорим тихесенько неволі з тобою.
Якою
теплотою і водночас сумам пройняті ці слова, з зорею воно так і є, бо Т. Г.
Шевченко писав про це на засланні, з зорею він говорив, як з другом.
Українська
мова нараховує близько 360 тисяч слів, нею розмовляють 48 мільйонів чоловік.
Мова
рідна, як море, — безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає
кінця-краю.
В
рідній українській мові таїться мудрість віків і пам'ять тисячоліть. У ній ми
чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у
побідну годину; в ній — пісня дівочого серця в коханні. У мові мого народу —
його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. А
як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що саме
українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не
скажеш. Тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину
смутку. А яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та
клекоче, як блискавка. А ніжне слово «кохана» проймає серце, манить своєю
лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне
тобі, — найкраща, найщасливіша людина на світі. Воно повертає тебе
прибудь-якому настрої до життя, до діяння. С.
Плачинда писав «Єдина печаль проймає, що не вистачить життя переплисти тій
мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого». | 
