Знання – це скарб,
а вміння вчитися – ключ до нього
Тема: Знання – це скарб, а
вміння вчитися – ключ до нього.
Мета: Дати можливість учням піднятись ще на одну сходинку своєї освіченості
і самосвідомості, розвивати почуття причетності до всіх подій, які відбуваються
у часі, потребу розумними справами збагатити державу.
Обладнання: Записані на дошці вислови: «Не помиляється той, хто нічого не робить»,
«Не йди найлегшим шляхом. Вибирай завжди шлях найважчий. Переборення труднощів
підносить людину.», «Вчений йде, а неук слідом спотикається.» Додаткові картки,
які роздаються учням.
Вчитель. Чи помітили ви, як усю ніч хазяйновитий вересень, причепивши до свого
бриля кетяг калини і нитку бабиного літа, замикав брами літа, завзято ходив від
хати до хати, нагадуючи школярам: пора братися до книги! Так, пора, щоб
історики, як було прийнято на Русі, не написали у своїх хронографах:
«Літо-2009. Не бисть нічого же». Ні! «Бисть». Є радісне першовересневе свято,
яке щорічно прокладає нові стежини кожному учневі, бо найсвітліша дорога — це
дорога до знань. Є і наша незалежна мирна повнолітня держава, яка так
намагається збудувати свої магістралі із цих світлих стежинок. І вам, шановні
учні, і нашій державі, щоб чогось досягнути, не можна без «найсильнішої зброї»
в руках.
Колись
давно, коли я ще був школярем, то прочитав в одному науково-популярному журналі
досить цікаву статтю. Автор її роздумував над тим, що сталося б зі світом, якби
раптом зникло усе залізо. Ситуація, звичайно, незбагненна, але автора вона не
злякала. Йому дуже хотілося на конкретних прикладах продемонструвати величезне
значення цього хімічного елемента для людської цивілізації.
Наслідки
зникнення заліза стали б катастрофічними. Розвалилися б усі будівлі, тому що
зникли б усі пристосування і деталі, що скріплюють їх — від величезних
залізобетонних плит до найпростіших цвяшків і гвинтиків. На залізниці пропали б
рейки. Спорожніли б вулиці і площі, тому що не стало б автомобілів,
тролейбусів, автобусів, трамваїв... На Земній кулі почався б голод через те що
сучасне сільське господарство механізоване. А машини ж то металеві!
Через
кілька тижнів людська цивілізація перестала б існувати. А тепер давайте
подумаємо, що сталося б із нами, якби зникли всі книги? (Запитання учням)
Вчитель: На перший погляд, здавалося б, ніякої катастрофи із цього приводу не
сталося б. Але це тільки на перший погляд. Світ все ж таки перестав би існувати
Бо книги — скарбниці колективного людського досвіду, зібраного протягом
багатьох тисячоліть Закріплене на папері чи на якомусь іншому матеріалі, Слово
лежить в основі культури, увібравши матеріальні, духовні, моральні досягнення
суспільства.
«Спочатку
було Слово, — так починається Євангеліє від Іоанна, один із розділів Біблії —
найвідомішої із створених людством книг.
Без
книг люди досить швидко перестали б не тільки думати, а й працювати. Закрилися
б школи, театри, зупинилися б фабрики і поїзди, спорожніли б по¬лиці магазинів.
зникло б не тільки залізо, а й усі інші продукти праці, створені людством.
«Золото,
срібло, перли, вишуканий одяг, мармурові споруди, картини дають миттєве
задоволення, тільки книги можуть викликати справжнє захоплення: вони говорять,
як живі, вони — наші найкращі порадники, наші найближчі друзі». Так оцінював
книги Франческо Петрарка.
Історія
розуму являє собою дві епохи — це створення літер і топографії: все інше — їх
наслідок.
Ми
називаємо книгу великим відкриттям, а назвати імені винахідника не можемо. Бо
винахідник її — усе людство! Книга народжувалась, розвивалась, удосконалювалася
не одне тисячоліття. Безперервний процес її удосконалення продовжується і
сьогодні, на наших очах.
(Учні діляться на 4 групи і їм
вчитель роздає картки з питаннями. 5 хв. На підготовку і потім обговорення)
Вчитель: А зараз я вам розповім деякі факти із світу цікавого.
Факт 1: Автор картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану» Ілля Рєпін,
коли в нього на схилі років; почала відмовляти від постійного напруження права
рука, навчився працювати лівою, пристосувавши палітру на шиї з допомогою
особливих ременів.
Факт 2: Відоме усьому світові к ім'я Ольги Скороходової — сліпоглухонімої
жінки, авторки книги «Як я сприймаю, уявляю і розумію оточуючий світ».
Неймовірними зусиллями ця людина максимально розвинула свої здібності, досягла
вищого рівня освіти, здобула науковий рівень кандидата наук, крок за кроком
відвойовувала в боротьбі зі своєю недугою навколишній світ.
Факт 3: Відомий академік, дослідник Арктики Отто Шмідт у 14-річному віці склав
план-програму свого життя: визначив, які книги треба прочитати , якими науками
оволодіти, які проблеми розв’язати, як розвиватися фізично. Та коли він
підрахував, скільки років знадобиться йому, щоб все заплановане виконати, то
з’ясувалося: близько 900 років. Юний Отто скоротив програму – знову немислимий
результат: 500 років. Скоротив іще – вийшло 150 років. На цьому зупинився, бо
надто важливим і необхідним було для нього те, що залишилося у програмі.
Розпланував своє життя до хвилини, працюючи на межі можливостей, учений навіть
перевиконав 150-річну програму. Помер Отто Юлійович Шмідт на 65-му році життя.
Отже, за 50 років свого життя він творчо прожив 150, утричі перевищивши
«норму».
Вчитель: Зараз я вам роздам картки з певними твердженнями. Ваша задача полягає
в тому, щоб обґрунтувати його. Так би мовити, дати відповідь: "Не можна саме
так тому, що…”
Висновок:
Як
підсумок нашої виховної години, хочу зауважити, що головні ознаки сучасного
життя – швидка зміна технологій, суспільних, економічних, виробничих обставин.
Тому кожен навчальний заклад не може забезпечити людину знаннями на все життя,
бо самі знання швидко застарівають. Переконаємося в цьому на конкретному
прикладі.
Випускник
коледжу працює на конвеєрі, збирає якийсь вузол автомобіля. Мине 4-5 років і
модель авто зміниться, обладнання оновиться, технологія випуску удосконалиться.
Стануть іншими й умови праці. Знання фахівця застаріють, відчуватиметься їх
нестача, необхідно буде знову навчатися, щоб не втратити кваліфікації.
Сьогодні
дуже гостро стоїть питання про безперервну освіту, про те, що випускник школи,
коледжу повинен бути готовий вчитися протягом усього життя, а для цього за
шкільною лавою вам треба не просто засвоїти певний обсяг знань, а оволодіти
культурою розумової діяльності, культурою мислення.
| 
