Рекомендації батькам
щодо зниження
рівня страхів у
дитини
· Пам’ятайте,
що дитячі страхи – це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як
«вікові» труднощі.
· Не
іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого, й остаточно
закриється.
· Спрямовуйте
та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися
передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.
· Прагніть
до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте
конфліктів, сварок, особливо в присутності дітей.
· Не
залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.
· Більше
заохочуйте, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.
· Малюйте
з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме
заняття має тривати не більше 30 хвилин.
· Малюйте
страх фарбами, у кілька прийомів.
· Після
закінчення заняття похваліть дитину, а через кілька днів обговоріть із нею
малюнок.
· Можна
запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.
· Не
чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.
· Змініть
образ страху.
· Грайте
за ролями. Ігри за ролями гарні тим, що дозволяють моделювати практично
будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо,
у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини подолання свого страху.
· Посміхайтеся
разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків.
Якщо ваша дитина боїться, наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь
історію (обов’язково страшну!) із власного дитинства про те, що ви й самі точно
так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син або дочка посміється з
вами. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом, а отже, вже майже
перемогли його. Важливо, щоб дитина зрозуміла: «У мами чи тата були такі самі
страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».
· І
пам’ятайте – дитина має право на помилку! Вона має знати – батьки в будь-якій
ситуації підтримають її й не стануть менше любити!
За О. А. Атемасова «Проблеми розвитку та корекція емоційної сфери молодших
школярів». – Х.: Вид-во «Ранок», 2010, с. 133.
| 
