Рекомендації щодо
спілкування з дітьми,
які мають емоційні
труднощі
· Емоції
виникають у процесі взаємодії з оточуючим світом. Необхідно навчити дитину
адекватно реагувати на ті чи інші ситуації і явища зовнішнього середовища.
· Не
існує поганих і гарних емоцій, і дорослі у взаємодії з дитиною повинен постійно
звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
· Почуття
дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона
переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого
стримування емоції.
· Потрібно
навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних
формах, спонукати до розмови про свої почуття.
· Не
слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому,
щоб навчити правильно спрямовувати, проявляти свої почуття.
· Не
слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від
негативних переживань. Це неможливо зробити у повсякденному житті, і штучне
створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
· Треба
враховувати не просто емоцій (негативні чи позитивні), а, перш за все, їх
інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій викликає негативні явища.
· Для
профілактики емоційної напруги доцільно спеціально включати дитину в різні види
діяльності. Корисним для розрядки емоційної напруги є застосування
гумору.
· З
метою ліквідації хворобливих емоцій, потрібно спрямувати їх у творче русло; мистецтво,
поезію, літературу, музику чи заняття танцями.
· Ефективність
навчання дитини оволодінню своїми емоційними станами значною мірою залежить від
особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво
погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін.
| 
