Каталог файлів

ПРОФІЛАКТИКА ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ ПЕДПРАЦІВНИКІВ

( за М. Шевченко «Як не «згоріти» на роботі», журнал «Директор школи. Україна.» №10,  2007р. с.59-61) 

      До основних способів профілактики емоційного вигоряння російський учений Трунов відносить:

1. Пристосування себе до роботи – що означає вироблення в собі таких рис, які б могли зменшити ризик вигоряння. Це і певні види захисту, і такі риси, які емпатія, розуміння, підвищення комунікативних навичок.
2. Пристосування роботи до себе – зміна умов праці та певної мірою відстороненість.
3. Економічні витрати «емоційного палива» - менше емоційних затрат під час виконання професійних обов’язків.
4. Відновлення – компенсація затрачених зусиль та адекватний відпочинок.

      Загальні рекомендації професіоналам із запобігання розвитку синдрому емоційного вигоряння можна сформулювати таким чином:

• перший крок до подолання вигоряння – розібратися з собою, зрозуміти свої цілі та уявити образ свого майбутнього, зрозуміти сенс того, чим саме людина займається;
• другий (інший спосіб) – перехід у сферу, яка лежить поруч. Тоді попередні знання, уміння та навички знаходять застосування. Людина робить так звану горизонтальну кар’єру;
• третій – не залишаючи даного виду діяльності, зробити її інструментом для досягнення більш глобальних ідей;
• четвертий – людина, залишаючись у тій же ситуації, починає робити акценти не на тому, що вона вже добре знає, уміє та засвоїла, а на тому, що являється для неї проблемою. Так можна віднайти новий сенс у старій професії, а її перетворення в інструмент саморозвитку стає профілактикою вигоряння.

         Самореалізація та актуалізація особистісних можливостей, розкриття внутрішнього потенціалу вчителя найефективніший спосіб профілактики емоційного вигоряння. Американський психолог - гуманіст А. Маслоу зазначав, що особистості, яка самоактуалізується, притаманні такі якості:

• адекватне, об’єктивне сприйняття реальності;
• прийняття себе й інших;
• концентрація не тільки на собі, але й поза собою;
• креативність, здатність до творчої діяльності;
• єдність з іншими, відчуття приналежності, співучасті;
• здатність створювати стійкі емоційні взаємини з іншими;
• здатність до позитивної ціннісної орієнтації;
• почуття гумору, доброта;
• здатність до оригінальності.

      Якщо вчитель прагне до самоактуалізації, він створює на уроці позитивний психологічний клімат, і діти сприймають процес навчання як внутрішнє зростання. Для такого вчителя педагогічна діяльність надає можливостей власного розвитку. Знання педагога про самого себе, про свої особистісні та професійні якості, оцінка своєї професійної компетентності стають предметом його самоставлення.

       І хоча не існує універсального рецепту від вигоряння, усе ж цю проблему можна вирішити, якщо нею цілеспрямовано займатись. Необхідно розділяти робочу частину життя та сімейну й не змішувати їх, не брати роботу додому, не занадто затримуватись на роботі. Корисні фізичні вправи та прогулянки, щоб відволіктись від роботи. Також досить корисно брати короткочасні перерви, коли відчуваєте, що ситуація занадто напружена.