ПРОЕКТНИЙ
ПІДХІД ЯК ЗАСІБ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ФАХІВЦЯ
ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
Понад 16 років у системі освіти України функціонує психологічна служба, яка
налічує більше 13 тисяч фахівців. Соціальний педагог та практичний психолог
виступають посередниками між учнями, вчителями, батьками, адміністрацією
навчального закладу, за потреби коло їх взаємодії включає спеціалістів інших галузей.
При цьому названі фахівці мають виконувати конкретні завдання та обстоювати
власні позиції. За наявності різноспрямованих інтересів у суб'єктів співпраці
продуктивна діяльність можлива при толерантній, виваженій позиції всіх
учасників, а також за умови використання ними інноваційного потенціалу
психолого-педагогічної галузі. Здатність соціального педагога та практичного психолога
до самоуправління та саморегуляції в цьому контексті набуває виключного
значення.
Зміст поняття саморегуляції в психології полягає в тому, як людина планує
та програмує досягнення мети, враховує значущі зовнішні та внутрішні умови,
оцінює результати та коригує свою активність для досягнення суб'єктивно
прийнятних результатів, якою мірою процеси самоорганізації розвинені та
усвідомлені.
Самоуправління — це творчий процес, який пов'язаний з
формуванням нового в незвичайній ситуації чи протиріччям, необхідністю
прийняття нової мети, пошуком нових рішень та засобів їх досягнення.
Саморегуляція — це також зміни, але в рамках правил, норм, стереотипів. Функція
саморегуляції — закріпити те, що набуто в процесі самоуправління.
Самоуправління та саморегуляція — не два різних процеси, а дві сторони активності особистості, діалектичне поєднання
мінливого та стійкого в неперервному розвитку суб'єктивного світу людини.
Повний цикл
самоуправління, за Н. Пейсаховим,
містить такі етапи:
1.
Аналіз протиріч, або вивчення ситуації.
2.
Прогнозування як спроба зазирнути в майбутнє,
передбачити хід подій.
3.
Постановка мети і завдань як процес визначення
пріоритетних завдань та ймовірність їх досягнення.
4.
Планування, яке полягає у формуванні моделі
засобів досягнення мети та послідовності їх застосування.
5.
Визначення критеріїв оцінки якості —
вирішується питання, якими мають бути показники, що дозволяють оцінити успіхи в
реалізації плану.
6.
Прийняття рішення — це перехід від плану до
конкретних дій.
7.
Самоконтроль — збір інформації про те, як
триває виконання плану.
8.
Коригування — якщо є розбіжності між
запланованим та наявними результатами.
Наведений цикл самоуправління може розглядатися в контексті будь-яких форм
активності людини, зокрема і професійної діяльності, як чинник, що забезпечує
її успішність. У нашому випадку— соціально-психологічного супроводу
навчально-виховного процесу. З іншого боку, засобом підвищення ефективності
соціально-психологічного супроводу є постійний пошук та впровадження фахівцями
психологічної служби інноваційних форм та методів діяльності. В. Биков
зазначає: «...Поряд з традиційними методами і засобами організації та
управління системою освіти і науки в Україні гідне місце повинен зайняти
проектний підхід, який базується на методології проектного менеджменту й спрямований
не на процес, а на кінцевий продукт, на проектні методи й засоби управління
процесами інтеграції та розвитку галузі».
Поширення в сучасній педагогіці багатьох країн світу, зокрема Америки,
Японії, набуває метод проектів як перенесення проектного менеджменту в
навчальну діяльність. Історично він виник ще на початку XX століття в
американській школі. Спочатку його називали методом проблем і пов'язували з
ідеями гуманістичного напряму у філософії та освіті, розробленими американським
філософом і педагогом Дж. Дьюї та його учнем В. Кілпатріком. Метод проектів
застосовували й у вітчизняній дидактиці у 20-30 роках. Спроби відродити його в
нашій педагогіці були лише у 90-х роках XX ст. Слово «проект» у
європейських мовах запозичене з латини й означає «висунутий вперед», «той, що
впадає в око». Інноваційні ознаки, що характеризують метод проектів у
педагогічній діяльності, полягають у відході від авторитарних та репродуктивних
методів навчання. Результат проектного підходу полягає у формуванні основних компетентностей,
які забезпечують успіх практичної діяльності. Робота за методом проектів
передбачає постановку певної проблеми, визначення конкретних кроків для її
вирішення, визначення необхідних для цього ресурсів (матеріальних, людських,
тощо), розробку системи оцінювання проміжних та кінцевих результатів, укладання
бюджету.
Н. Морзе визначає основні етапи і зміст проектної
діяльності:
1.
Пошуковий: визначення теми
проекту, пошук та аналіз проблеми, висування гіпотези, постановка мети,
обговорення методів дослідження.
2.
Аналітичний: аналіз вхідної
інформації, пошук оптимального способу досягнення мети проекту, побудова
алгоритму діяльності, покрокове планування роботи.
3.
Практичний: виконання
запланованих кроків.
4.
Презентаційний: оформлення кінцевих
результатів, підготовка та проведення презентації, «захист» проекту.
5.
Контрольний: аналіз результатів,
коригування, оцінка якості проекту.
Очевидно, що етапи та зміст проектної діяльності співвідносяться з
наведеним циклом самоуправління. Це дає підстави для такого припущення. У
випадку, якщо проектний підхід є результатом екстраполяції процесуальної та
змістової сторін саморегуляції на професійну діяльність практичного психолога,
він може водночас розглядатися як засіб саморегуляції професійної діяльності та
як її чинник. Тобто метод проектів водночас виконує регулюючу та формуючу
функції. На нашу думку, саме в цій площині знаходиться психологічне підґрунтя
проектного підходу.
Очевидною є актуальність та перспективність запровадження
проектного підходу в діяльність психологічної служби. Саме з таких міркувань
співробітники Полтавського обласного центру практичної психології і соціальної
роботи створили Проект впровадження проектного підходу в діяльність
психологічної служби. Його мета полягає у підвищенні ефективності соціально-психологічного
супроводу учнів шляхом оптимізації та конкретизації діяльності фахівців служби,
спрямованої на певний результат, набуття ними менеджерських умінь та навичок.
На відміну від традиційної форми планування діяльності, проектний підхід дає можливість
прогнозувати результат; здійснювати моніторинг проведеної роботи (за спеціально
розробленою системою оцінювання); визначати необхідні людські, інформаційні
ресурси; укладати бюджет. Крім того, вміння створювати проекти дає змогу
фахівцям служби брати участь у конкурсах проектів на обласному, районному
(міському) рівнях; звертатись по спонсорську допомогу; отримувати гранти і,
таким чином, отримувати додаткові джерела фінансування для вирішення
існуючих проблем.
Завдання, вирішення яких має забезпечити Проект,
полягають у підвищенні компетентності щодо проектування професійної діяльності
співробітників психологічної служби Полтавської області, формуванні умінь і
навичок створення проектів; поширенні проектного підходу в діяльності
психологічної служби на районному (міському) рівнях.
Запровадження Проекту здійснювалося Полтавським обласним
центром практичної психології і соціальної роботи протягом 2007 року на базі
Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В.
Остроградського та передбачало кілька етапів.
У лютому 2007 року відбувся обласний науково-практичний
семінар «Науково-теоретичні засади в роботі співробітників психологічної служби
з дітьми, що потребують особливої уваги» для керівників психологічних служб,
практичних психологів, соціальних педагогів закладів інтернатного типу, ПТНЗ,
ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. В рамках семінару було розглянуто основні поняття,
наведено алгоритм розробки соціально-педагогічного проекту й запропоновано
методику його оцінки. Під час групової роботи керівники районних (міських)
психологічних служб розробили проекти соціально-психологічного супроводу дітей:
обдарованих, з девіантною поведінкою та з особливими потребами, які були
презентовані та оцінені залученими експертами.
По завершенню учасники отримали завдання провести організаційно-методичні
наради щодо створення практичними психологами, соціальними педагогами
навчальних закладів проектів соціально-психологічного супроводу дітей, конкурс
проектів на районному (міському) рівнях (протягом березня-травня 2007 року).
Загалом по області практичними психологами, соціальними педагогами було
розроблено близько 100 проектів. Керівники районних (міських) психологічних
служб відібрали з них 38 проектів, які й були подані на обласний конкурс.
У червні співробітники обласного центру практичної
психології і соціальної роботи визначали найкращі з поданих робіт. Переможцями
було визнано 8 проектів: «Корекційна та профілактична робота серед
старшокласників з девіантною поведінкою» — автори І. Дворовенко, М. Ряднина;
«Розвиток творчих здібностей підлітків» — автор С. Крипак;
«Соціально-психологічний супровід адаптації обдарованих старшокласників» —
автор Н. Присяжнюк; «У полі зору — обдарована дитина» — автори О. Олексюк, І.
Копайгора; «Психологічне забезпечення особистісно зорієнтованої взаємодії
вчитель-учень» — автор А. Пасюта; «Виявлення та розвиток обдарувань учнів» —
автор Л. Чикун; «Школа як осередок розвитку громади» — автор С. Шенгер;
«Маленькі паростки великого спорту» — автор Б. Войтович.
Представлення проектів-переможців та нагородження авторів відбулося на
обласному науково-практичному семінарі «Соціально психологічні технології
роботи з дітьми, що потребуюсь особливої уваги» (жовтень 2007 р.). Фахівці
ділилися досвідом впровадження проектів, проблемами, обмінювалися зауваженнями
та пропозиціями. Перспективи впровадження проектного підходу обговорювали й на
круглому столі. Учасники відзначили переваги проектного підходу та зійшлися на
доцільності застосування його в своїй професійній діяльності. | 
